Шановні батьки! Скоро Ваша дитина піде в перший клас. Так, вона за літо підросла, зміцнішала, бо гуляла на свіжому повітрі і вживала багато вітамінів. А ще ви з нею спілкувались, читали книжки, розв’язували цікаві задачки, грали в ігри – після таких занять дитина стала ще розумнішою! Ваша дитина – вже не дитсадківський малюк, Ваша дитина вже дійсно подорослішала!
І з цим дорослішанням батьків починають хвилювати нові проблеми й питання:
1. Що моя дитина повинна знати, щоб піти в школу?
2. Як зацікавити дитину шкільним навчанням?
3. Як визначити, чи готова моя дитина до школи?
4. Чи приймуть мою дитину до свого кола однолітки?
5. Чи буде моя дитина встигати по навчанню?
І безліч таких питань…Вони виникатимуть безкінечно, з подальшим дорослішанням дитини, але, шановні батьки, пам’ятайте, що відповіді абсолютно на всі питання знайти складно, важливими порадниками для Вас є Ваша батьківська інтуїція і любов до дитини, їх не замінить жоден інформаційний довідник.
Деякі батьки вмудряються роздруковувати собі великі списки порад психолога «Як себе вести з першокласником», запам’ятовувати їх, намагатися виконувати, і все одно скаржаться, що не виходить дотримуватись порад. А справа в тому, що поради – це орієнтир, як Ви їх будете використовувати – залежить від Вашого світогляду, знань, стилю сімейного виховання, стилю спілкування з дитиною. Якщо Ваш стиль спілкування дитини не співпадає з конструктивними порадами, і Ви засмучуєтесь, що не можете вільно дотримуватись їх – знайте, що навичок ми набуваємо тільки після кількаразового свідомого повторення.
Любіть і поважайте своїх дітей, дозвольте собі встати з ними нарівні (уявіть на своєму місці однолітка дитини, як одноліток буде спілкуватись з нею? Чи буде сваритись, докоряти, повчати? Чи розповість про таку саму свою історію, або поспівчуває Вашій дитині?). Ви поважаєте своїх друзів, але чомусь Вам не хочеться поважати Вашу дитину, бо вона маленька? Дитина вже з 3-х років – особистість, нехай ще маленька, слабка, залежна людина, але особистість, що заслуговує на повагу. Будьте другом своїй дитині, але не дозволяйте собі потурати їй. Терпляче пояснюйте дитині, доступною їй мовою – чому не можна. Якщо дитина наполягає на своєму, то в залежності від ступеню загрози або дозвольте їй отримати болючий урок, або відволічіть, чи заберіть дитину. Ви маєте перевагу над друзями-однолітками дитини тому, що ви її можете захистити і маєте гарний життєвий досвід. Робіть помилки, але визнавайте їх, особливо перед дитиною. Подумайте – чи Ви б на чужу дитину так само сварились як на свою? Тоді чим Ваша дитина гірша за чужу? Приділіть особисто дитині хоча б 15 хвилин в день, відкладіть всі справи і побудьте біля неї. І тоді на старості років Ви не будете дивуватися, що «я на дитину все життя поклала/поклав, а він/вона таке невдячне не хоче мені й 5 хвилин уваги приділити!».
А тепер давайте дізнаємось, що повинна уміти й знати сучасна дитина, відправляючись до школи:
1. Дитині, що пішла в школу повинно виповнитися 6 років, в неї повинно змінитися 4-ро зубів. попросіть дитину дістати ручкою через голову протилежне вушко. Якщо дитина дістає – значить вона вже достатньо підросла, якщо ж веде руку перед головою чи позаду голови – задумайтесь, можливо їй все ж таки рано йти в школу?
2. Подивіться за ходою дитини, її поставою, вона має спритно обходити перешкоди, не зачіпати предмети, «вписуватися» у дверний отвір. Поспостерігайте, як дитина тримає олівець чи ручку, чи виходять в неї рівні лінії, чи вміє вона копіювати простий зразок із геометричних фігур? Яка сила натиску олівця на папір? Повинна бути середня. Чи може вона збирати і утримувати дрібні предмети, чи вміє охайно вирізати, розфарбовувати? Пограйте з дитиною в гру: запропонуйте покласти долоньки на стіл і по черзі піднімати пальчики. Якщо у пальчиків низька гнучкість, розвивайте дрібну моторику: малюйте олівцями, пальчиками, перебирайте крупи, ліпіть з солоного тіста, нанизуйте намистинки, викладайте малюнки з круп тощо.
3. Поспостерігайте, як Ваша дитина може обслуговувати сама себе, як спілкується з однолітками і дорослими. Чи чемна вона? Чи пропонує свою допомогу? Чи вміє домовлятися і захищати себе словами? Подавайте дитині власний приклад конструктивного спілкування.
4. Розпитайте дитину, чи хоче вона йти в школу? Спитайте – чому хоче? Може виявитися, що дитина не знає, для чого потрібна школа, пограйте з нею в школу: посадіть ляльок нібито за парти, зробіть з дитиною «плакат», по котрому дитина буде щось пояснювати лялькам, і оцінювати їх відповіді. Можете самі пограти з дитиною в учителя й учня, а потім запропонувати дитині помінятися місцями, щоб вона побула вчителем, а ви – учнем. Намагайтесь створювати в дитини впевненість, що в школі отримують нові знання, що там дуже цікаво, що туди ходять дуже розумні діти тощо.
5. І ще дуже важливий момент – вміння дитини вчитися. Те, що дитина зазубрила матеріал, ще не означає, що вона йому навчилася. Вона повинна розуміти для чого цей матеріал, і де вона може його використати. Наприклад, школяр відмовляється писати «гачечки», мовляв нащо вони треба, їх скучно писати. Але він раніше неодноразово пробував щось писати у зошиті «як папа». Можна пояснити, що папа дуже гарно пише та може прочитати те, що написав, і коли він був таким ж маленьким і ходив в школу, його цьому навчили. Це має налаштувати дитину на навчання. Також важливо, щоб дитина була спостережливою, мала розвинену слухову й зорову пам’ять, могла по частинці впізнати ціле, вміла робити по зразку, уважно виконувати інструкції дорослих, оцінити прості вчинки героїв оповідання, вміла аналізувати, класифікувати, розкладати ціле на складові, і об’єднувати складові в ціле. Багато дітей зараз ходять в спеціальні комплекси дошкільної підготовки, наприклад «Дошкільнятко». Вони дають дуже гарну підготовку до школи, але не забувайте, що Ви й тільки Ви зможете гарно навчити дитину навчатися, тому що ці знання пов’язані з любов’ю вашої дитини до Вас. Не перенавантажуйте дитину гуртками, хоч вона й майбутній школяр, але має велику потребу в грі і повинна бодай годинку в день мати час особисто на себе і свої особисті справи. Гра дитини – це не дурне гаяння часу, це її навчання життю в цьому світі. В грі вона розвивається, і буде розвиватися, навіть будучи школярем 1-4-х класів.
А тепер, шановні батьки, перейдемо з Вами до найприємнішого – до порад і пам’яток:
1.Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.
2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
9. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.
10.Пам’ятайте, що діти – не тільки продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
11.Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
12. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
13. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
14. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
15. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.
16. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
17. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.
18. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.
19. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.
20. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
21. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
22. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
23. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
24. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
25.Знайте, що діти люблять казки,особливо перед сном,або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся зробити це для них.
26. Підтримайте в дитині її прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища.
27. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність.
28. Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у неї може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
29. Складіть разом з дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням. Не пропускайте труднощі, можливі у неї на початковому етапі оволодіння учбовими навиками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
30. Підтримаєте дитину в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
31. Пам'ятаєте, що похвала і емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення дитини.
32. Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
33. Зі вступом до школи в житті вашої дитини з'явиться людина більш авторитетна, ніж ви. Це – вчитель. Поважайте думку дитини про свого педагога.
34. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.
Немає коментарів:
Дописати коментар