Що повинна знати і уміти дитина перед тим як піти до школи?

Як самостійно батькам визначити, чи зможе їх дитина в цьому році успішно та безпроблемно навчатися в школі, чи їй все ж краще погуляти ще один рік? Для отримання відповіді на це питання варто звернутися до шкільного психолога або психолога ДНЗ, котрий за допомогою психологічних тестів зможе визначити ступінь готовності Вашої дитини до шкільного навчання, визначити, які розумові процеси в неї розвинуті краще, які гірше, і надати рекомендації по вживанню заходів для їх корекції. На даний момент ми Вам пропонуємо дізнатися, що входить в готовність дитини до школи та спробувати самостійно визначити, які критерії готовності відповідають рівню розвитку Вашої дитини.

1. Морфологічний розвиток.
Попросіть Вашу дитину дістати протилежне вухо рукою через голову. Голову потрібно тримати прямо. В тому випадку, коли дитина дістає кінчиками пальців верх вуха, можна вважати що вона фізично готова до школи, її кістяк, нервова система, здатність оброблювати та аналізувати інформацію є сформованими (тобто відбувся "напівзростовий стрибок").

На першій фотографії дівчинка не є фізіологічно готовою до школи, у неї ще не відбувся "напівзростовий стрибок", її руки ще закороткі для виконання цього завдання. Дівчинка на другій фотографії є готовою до школи.

Також варто оцінити загальні рухи дитини, як вона рухається, чи впевнено вона ходить, чи не зачіпає предмети, чи міцно їх тримає в руках, яка в неї координація, наскільки вправно вона виконує фізичні вправи.

2. Емоційно-вольовий розвиток.

Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого забарвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задоволення — почуття впевненості, захищеності. Навчайте дитину взаємодії і партнерства. Перші уроки спілкування дитина отримує в сім'ї. Однак спілкування в соціумі відрізняється від звичного для неї. Програвайте з дитиною різні життєві ситуації, в яких вона виконуватиме певну роль. Так дитина навчиться розуміти стан інших, засвоювати соціальні норми поведінки тощо.

Емоційний компонент

• дитина впевнена в собі;
• відчуває задоволення, радість;
• переважають позитивні емоції;
• намагається стримувати негативні емоції.Дитина повинна розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. У дитини до початку навчання у школі мають бути сформовані:
• адекватна самооцінка;
• потреба у спілкуванні з іншими;
• уміння підкорятися інтересам дитячих груп;
• уміння встановлювати стосунки з ровесниками і дорослими.Виховуйте у дитині не тільки лідерські якості та навички, але й уміння підкорятися іншим, якщо це необхідно. Дитина повинна бути терплячою стосовно інших.

Вольовий компонент

• уміння керувати своєю поведінкою;
• розвиток емоційної стійкості;
• довільність сприймання (не тільки слухати, але й чути вчителя, однолітків, запам'ятовувати і відтворювати дії);
• робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.
• чути інструкцію та правильно її виконувати.

Кожній дитині притаманний інстинкт виживання. Оскільки її виживання залежить від батьків, вона намагається робити все, щоб їм подобатися. Тобто дитина стає відображенням ставлення батьків до неї. Якщо дорослі не вірять у здібності своєї дитини, вона це відчуває і поступово стає песимістом. У такому випадку їй складно досягнути будь-якої мети чи виконати навіть просте завдання, бо вона заздалегідь упевнена, що в неї нічого не вийде. Іноді батьки несвідомо сприяють формуванню в дитини комплексу «перемога за будь-яких умов». Під час організованих змагань такі батьки відкрито демонструють, яке важливе значення вони надають перемозі. Відповідно дитина розуміє, що вона не може просто взяти участь у грі, позмагатися, — вона має максимально «викластися», щоб здобути перемогу для батьків. Саме тому поразка перетворюється для дитини на трагедію, яку вона може переживати протягом тривалого часу. Ставте перед дитиною реальні завдання. Спрямовуйте її, допомагайте, однак у жодному разі не підганяйте. Дитина має право на помилку, на невдачу, і повинна вміти сприймати це адекватно. Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

3. Мотивація до навчання.

Дитина може хотіти в школу тому що:

1) Їй цікаво вчитися, отримувати нові знання;

2) Вона "подорослішає", матиме статус вже не маленької дитини, а школяра.

3) Вона буде таким чином на шляху до навчання своїй обраній майбутній професії;

4) Її друзі, сестрички та братики вже вчаться в школі;

5) Її приваблюють шкільні арибути - гарний рюкзак, нова форма, красиві зошити тощо.

У дітей з високою успішністю яскраво виражена мотивація досягнення успіху - бажання добре, правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Діти, що володіють вираженою мотивацією уникнення невдачі, намагаються уникнути "двійки" і тих наслідків, які тягне за собою найнижча оцінка, - невдоволення вчителя, санкцій батьків (будуть лаяти, заборонять гуляти, дивитися телевізор і т.д.)

4. Інтелектуальний розвиток.

Ні в якому випадку не варто перевантажувати дитину знаннями, проходити заздалегідь з нею програму шкільного навчання. Подібними діями можна нашкодити їй, вона може потім нудьгувати на уроках, що в результаті відіб’є в неї бажання навчатись. Головна задача батьків - це навчити дитину вчитися, тобто дати їй такі базові уміння та навички, за допомогою яких вона потім зможе самостійно сприймати та оброблювати інформацію. У таку готовність входять:

• добре розвинена дрібна моторика рук та координація рухів (тренувальні вправи – пришивати ґудзики, ліпити з пластиліну, качати олівчик поміж пальчиків, зафарбовувати малюнки в різних напрямках, грати з м’ячем, ходити по «лабіринтам» з ниток);
• добре диференційована рухова система (тренувальні вправи – пальчикова гімнастика, ігри з пальчиковим «ляльковим театром»);
• хороша здатність до самоконтролю та самооцінки (формування залежить від віку та особливостей нервової системи);
• адекватна реакція на успіх і невдачу (формування залежить від віку, особливостей нервової системи та від особливостей дитячо-батьківських відносин);
• мотивація навчання (формування залежить від віку та особливостей дитячо-батьківських відносин);
• достатній об’єм механічної слухової та зорової пам’яті (тренувальні вправи – ігри, в яких треба запам’ятовувати; різні види дитячих лото, повторювати 6-10 не пов’язаних за змістом слів);
• стійка та рівномірно розподілена увага (тренувальні вправи – розплутувати намальовані «лабіринти» різної складності, перемальовувати прості малюнки по клітинкам);
• вміння відтворювати окремі події чи фрагменти дійсності, надавати їм логічної цілісності, а також спроможність всебічно розуміти ситуації й передбачити події (тренувальні вправи – описувати малюнок з урахуванням всіх дрібних деталей; складати коротку історію за декількома малюнками, пов’язаними за змістом);
• добре розвинена здатність робити узагальнення (тренувальні вправи – ігри «хто більше?», в яких треба назвати якомога більше предметів певної групи: меблі, посуд, люди, одяг, фігури, взуття, птахи, звірі, риби, транспорт, іграшки, тощо; в другому варіанті гри «хто більше?» треба назвати групу, до якої належать названі предмети);
• здатність дитини до абстрагування, оперування вербальними поняттями (тренувальні вправи – ігри на виключення слова, зайвого за змістом; вміння пояснити зміст того чи іншого слова);
• добре розвинений фонематичний слух як показник рівня готовності дитини до навчання грамоти (тренувальні вправи – шукати на слух заданий звук в словах; називати звуки на початку, в середині та в кінці слова).

Не менш важливим є і правильний настрій та налаштування самих батьків на навчання дитини в школі.

Якщо:

• у Вашої дитини переважає " хочу" над " можна"
• Ваша дитина не випускає з рук іграшки, багато кричить;
• Ваша дитина не бажає спілкуватися з незнайомими людьми, або відразу входить в близькі «панібратські» відносини;
• Ваша дитина не знаходить спільну мову з однолітками;
• Ваша дитина швидко відволікається, не розуміє, з чого почати і що робити далі;
• у Вашої дитини низький рівень знань про навколишній світ, вона не вміє зробити узагальнення, класифікувати, виділяти схожість і відмінність;
• Ваша дитина не любить малювати, не уміє працювати з дрібними деталями;
• Ваша дитина дуже повільно рухається, говорить, їсть;
• у Вашої дитини проблеми з запам’ятовуванням або проблеми з мовленням.

То це портрет першокласника, не готового до шкільного навчання.

Пам'ятайте, що Ви вибираєте школу не для себе, а для Вашої дитини, тому спробуйте врахувати усі чинники, які можуть ускладнити її навчання:

• Познайомте дитину з її учителем ще до офіційного початку заняття.
• Відвідайте кілька разів її майбутню класну кімнату, дайте їй посидіти за партою і все як слід розглянути, щоб обстановка не здавалася дитині незнайомою, прогуляйтеся разом по школі і шкільному двору.
• Не залякуйте дитину школою!
• Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинен скластися позитивний, теплий образ про неї.
• Розкажіть йїй про ваше шкільне дитинство, згадайте декілька веселих історій.
• Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників.
• Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.
• Пограйте в школу (ви - учитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.
• Хваліть свою дитину.
• Оцінюйте не дитину, а її дії. Якщо завдання виконане погано, скажіть: "На жаль, ти сьогодні не занадто старався. Бачиш, як неакуратно вийшло".
• Організовуйте дитині свій особистий робочий куточок.
• Подаруйте йому дві речі: будильник і календар, щоб вона навчилася правильно планувати свій час.
• Створіть умови для дотримання режиму дня.
• Давайте більше самостійності (для профілактики невпевненості).
• Просіть дитину переказати вам фільм, книгу, що цікавого було за день (для розвитку пам'яті, мовлення).
• Нехай більше ліпить, грає в конструктор, мозаїку (для розвитку дрібної моторики).
• Приділяйте час на розвиток пам'яті, уваги (це основні процеси, на яких будується навчання).
• Якщо дитина припустилась помилки, попросіть її знайти її самостійно (це перша форма самоконтролю).

Відповідальність за те, яким буде шкільне майбутнє дитини в повній мірі лежить на батьках.

Тобто дуже важливо, якими саме Ви є батьками!

Є гарний вірш з цього приводу:

Если вы родители — ласкатели, хвалители.

Если вы родители — прощатели, любители.

Если разрешатели, кyпители, дарители.

Тогда вы не родители, а просто восхитители!

А если вы родители — ворчатели, сердители.

А если вы родители — рyгатели, стыдители.

Гyлять не отпyскатели, собакозапретители…

То знаете, родители, Вы просто крокодители!

А ще хочемо спробувати відповісти на майже найголовніше питання, яке хвилює батьків майбутніх першокласників.

Це питання: як знайти хорошу школу?!

І Вашій увазі пропонуємо притчу, яка допоможе Вам у цьому складному питанні.

ЯК ЗНАЙТИ ПОТРІБНУ ШКОЛУ?

Батьки вибрали для сина кращого учителя. Уранці дід повів онука в школу. Коли дід і онук увійшли до двору, їх оточили діти.

- Який смішний старий, - засміявся один хлопчик.

- Ей, маленький товстун, - скорчив личко іншій.

Діти кричали і скакали навколо діда і онука.

Тут учитель подзвонив в дзвоник, оголошуючи початок уроку, і діти втекли.

Дідусь рішуче узяв онука за руку і вийшов на вулицю.

- Ура, я не піду в школу, - зрадів хлопчик.

- Підеш, але не в цю, - сердито відповів дід. - Я сам знайду тобі школу.

Дід відвів онука у свій дім, доручив його турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого учителя.

Побачивши яку-небудь школу, дід заходив в двір і чекав, коли учитель відпустить дітей на перерву.

У деяких школах діти не звертали на старого уваги, в інших - дражнили його.

Дід мовчки повертався і йшов звідти.

Нарешті, він увійшов до крихітного дворика маленької школи і стомлено притулився до огорожі.

Задзвенів дзвінок, і діти висипали в двір.

- Доброго дня, дідусю! Може Вам принести води? - запропонував один хлопчик.

- У нас у дворі є лавка, хочете сісти і відпочити? – почув він голос дівчинки.

- Хочете, я покличу учителя? - запитала інша дитина.

Незабаром в двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав:

- Нарешті, я знайшов найкращу школу для мого онука.

- Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не краща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов.

Увечері мама хлопчика запитали діда:

- Батько, Ви упевнені, що не помилилися з вибором школи? Чому ви думаєте, що знайшли кращого учителя?

- По учнях впізнають учителів, - відповів дід.

Обговорення:

Як ви думаєте, чи правильно дід шукав школу?

Якій має бути школа, щоб усі діти ходили в неї з радістю?

Розкажіть, які предмети діти вивчатимуть там, і як проходитимуть уроки.

Творче завдання для Вас з Вашою дитиною, шановні батьки: намалюйте разом "Школу радості".

Бажаємо успіхів та легкого навчання Вам та Вашому майбутньому школярику!