Що повинна знати і уміти дитина перед тим як піти до школи?

Як самостійно батькам визначити, чи зможе їх дитина в цьому році успішно та безпроблемно навчатися в школі, чи їй все ж краще погуляти ще один рік? Для отримання відповіді на це питання варто звернутися до шкільного психолога або психолога ДНЗ, котрий за допомогою психологічних тестів зможе визначити ступінь готовності Вашої дитини до шкільного навчання, визначити, які розумові процеси в неї розвинуті краще, які гірше, і надати рекомендації по вживанню заходів для їх корекції. На даний момент ми Вам пропонуємо дізнатися, що входить в готовність дитини до школи та спробувати самостійно визначити, які критерії готовності відповідають рівню розвитку Вашої дитини.

1. Морфологічний розвиток.
Попросіть Вашу дитину дістати протилежне вухо рукою через голову. Голову потрібно тримати прямо. В тому випадку, коли дитина дістає кінчиками пальців верх вуха, можна вважати що вона фізично готова до школи, її кістяк, нервова система, здатність оброблювати та аналізувати інформацію є сформованими (тобто відбувся "напівзростовий стрибок").

На першій фотографії дівчинка не є фізіологічно готовою до школи, у неї ще не відбувся "напівзростовий стрибок", її руки ще закороткі для виконання цього завдання. Дівчинка на другій фотографії є готовою до школи.

Також варто оцінити загальні рухи дитини, як вона рухається, чи впевнено вона ходить, чи не зачіпає предмети, чи міцно їх тримає в руках, яка в неї координація, наскільки вправно вона виконує фізичні вправи.

2. Емоційно-вольовий розвиток.

Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого забарвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задоволення — почуття впевненості, захищеності. Навчайте дитину взаємодії і партнерства. Перші уроки спілкування дитина отримує в сім'ї. Однак спілкування в соціумі відрізняється від звичного для неї. Програвайте з дитиною різні життєві ситуації, в яких вона виконуватиме певну роль. Так дитина навчиться розуміти стан інших, засвоювати соціальні норми поведінки тощо.

Емоційний компонент

• дитина впевнена в собі;
• відчуває задоволення, радість;
• переважають позитивні емоції;
• намагається стримувати негативні емоції.Дитина повинна розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. У дитини до початку навчання у школі мають бути сформовані:
• адекватна самооцінка;
• потреба у спілкуванні з іншими;
• уміння підкорятися інтересам дитячих груп;
• уміння встановлювати стосунки з ровесниками і дорослими.Виховуйте у дитині не тільки лідерські якості та навички, але й уміння підкорятися іншим, якщо це необхідно. Дитина повинна бути терплячою стосовно інших.

Вольовий компонент

• уміння керувати своєю поведінкою;
• розвиток емоційної стійкості;
• довільність сприймання (не тільки слухати, але й чути вчителя, однолітків, запам'ятовувати і відтворювати дії);
• робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.
• чути інструкцію та правильно її виконувати.

Кожній дитині притаманний інстинкт виживання. Оскільки її виживання залежить від батьків, вона намагається робити все, щоб їм подобатися. Тобто дитина стає відображенням ставлення батьків до неї. Якщо дорослі не вірять у здібності своєї дитини, вона це відчуває і поступово стає песимістом. У такому випадку їй складно досягнути будь-якої мети чи виконати навіть просте завдання, бо вона заздалегідь упевнена, що в неї нічого не вийде. Іноді батьки несвідомо сприяють формуванню в дитини комплексу «перемога за будь-яких умов». Під час організованих змагань такі батьки відкрито демонструють, яке важливе значення вони надають перемозі. Відповідно дитина розуміє, що вона не може просто взяти участь у грі, позмагатися, — вона має максимально «викластися», щоб здобути перемогу для батьків. Саме тому поразка перетворюється для дитини на трагедію, яку вона може переживати протягом тривалого часу. Ставте перед дитиною реальні завдання. Спрямовуйте її, допомагайте, однак у жодному разі не підганяйте. Дитина має право на помилку, на невдачу, і повинна вміти сприймати це адекватно. Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

3. Мотивація до навчання.

Дитина може хотіти в школу тому що:

1) Їй цікаво вчитися, отримувати нові знання;

2) Вона "подорослішає", матиме статус вже не маленької дитини, а школяра.

3) Вона буде таким чином на шляху до навчання своїй обраній майбутній професії;

4) Її друзі, сестрички та братики вже вчаться в школі;

5) Її приваблюють шкільні арибути - гарний рюкзак, нова форма, красиві зошити тощо.

У дітей з високою успішністю яскраво виражена мотивація досягнення успіху - бажання добре, правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Діти, що володіють вираженою мотивацією уникнення невдачі, намагаються уникнути "двійки" і тих наслідків, які тягне за собою найнижча оцінка, - невдоволення вчителя, санкцій батьків (будуть лаяти, заборонять гуляти, дивитися телевізор і т.д.)

4. Інтелектуальний розвиток.

Ні в якому випадку не варто перевантажувати дитину знаннями, проходити заздалегідь з нею програму шкільного навчання. Подібними діями можна нашкодити їй, вона може потім нудьгувати на уроках, що в результаті відіб’є в неї бажання навчатись. Головна задача батьків - це навчити дитину вчитися, тобто дати їй такі базові уміння та навички, за допомогою яких вона потім зможе самостійно сприймати та оброблювати інформацію. У таку готовність входять:

• добре розвинена дрібна моторика рук та координація рухів (тренувальні вправи – пришивати ґудзики, ліпити з пластиліну, качати олівчик поміж пальчиків, зафарбовувати малюнки в різних напрямках, грати з м’ячем, ходити по «лабіринтам» з ниток);
• добре диференційована рухова система (тренувальні вправи – пальчикова гімнастика, ігри з пальчиковим «ляльковим театром»);
• хороша здатність до самоконтролю та самооцінки (формування залежить від віку та особливостей нервової системи);
• адекватна реакція на успіх і невдачу (формування залежить від віку, особливостей нервової системи та від особливостей дитячо-батьківських відносин);
• мотивація навчання (формування залежить від віку та особливостей дитячо-батьківських відносин);
• достатній об’єм механічної слухової та зорової пам’яті (тренувальні вправи – ігри, в яких треба запам’ятовувати; різні види дитячих лото, повторювати 6-10 не пов’язаних за змістом слів);
• стійка та рівномірно розподілена увага (тренувальні вправи – розплутувати намальовані «лабіринти» різної складності, перемальовувати прості малюнки по клітинкам);
• вміння відтворювати окремі події чи фрагменти дійсності, надавати їм логічної цілісності, а також спроможність всебічно розуміти ситуації й передбачити події (тренувальні вправи – описувати малюнок з урахуванням всіх дрібних деталей; складати коротку історію за декількома малюнками, пов’язаними за змістом);
• добре розвинена здатність робити узагальнення (тренувальні вправи – ігри «хто більше?», в яких треба назвати якомога більше предметів певної групи: меблі, посуд, люди, одяг, фігури, взуття, птахи, звірі, риби, транспорт, іграшки, тощо; в другому варіанті гри «хто більше?» треба назвати групу, до якої належать названі предмети);
• здатність дитини до абстрагування, оперування вербальними поняттями (тренувальні вправи – ігри на виключення слова, зайвого за змістом; вміння пояснити зміст того чи іншого слова);
• добре розвинений фонематичний слух як показник рівня готовності дитини до навчання грамоти (тренувальні вправи – шукати на слух заданий звук в словах; називати звуки на початку, в середині та в кінці слова).

Не менш важливим є і правильний настрій та налаштування самих батьків на навчання дитини в школі.

Якщо:

• у Вашої дитини переважає " хочу" над " можна"
• Ваша дитина не випускає з рук іграшки, багато кричить;
• Ваша дитина не бажає спілкуватися з незнайомими людьми, або відразу входить в близькі «панібратські» відносини;
• Ваша дитина не знаходить спільну мову з однолітками;
• Ваша дитина швидко відволікається, не розуміє, з чого почати і що робити далі;
• у Вашої дитини низький рівень знань про навколишній світ, вона не вміє зробити узагальнення, класифікувати, виділяти схожість і відмінність;
• Ваша дитина не любить малювати, не уміє працювати з дрібними деталями;
• Ваша дитина дуже повільно рухається, говорить, їсть;
• у Вашої дитини проблеми з запам’ятовуванням або проблеми з мовленням.

То це портрет першокласника, не готового до шкільного навчання.

Пам'ятайте, що Ви вибираєте школу не для себе, а для Вашої дитини, тому спробуйте врахувати усі чинники, які можуть ускладнити її навчання:

• Познайомте дитину з її учителем ще до офіційного початку заняття.
• Відвідайте кілька разів її майбутню класну кімнату, дайте їй посидіти за партою і все як слід розглянути, щоб обстановка не здавалася дитині незнайомою, прогуляйтеся разом по школі і шкільному двору.
• Не залякуйте дитину школою!
• Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинен скластися позитивний, теплий образ про неї.
• Розкажіть йїй про ваше шкільне дитинство, згадайте декілька веселих історій.
• Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників.
• Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.
• Пограйте в школу (ви - учитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.
• Хваліть свою дитину.
• Оцінюйте не дитину, а її дії. Якщо завдання виконане погано, скажіть: "На жаль, ти сьогодні не занадто старався. Бачиш, як неакуратно вийшло".
• Організовуйте дитині свій особистий робочий куточок.
• Подаруйте йому дві речі: будильник і календар, щоб вона навчилася правильно планувати свій час.
• Створіть умови для дотримання режиму дня.
• Давайте більше самостійності (для профілактики невпевненості).
• Просіть дитину переказати вам фільм, книгу, що цікавого було за день (для розвитку пам'яті, мовлення).
• Нехай більше ліпить, грає в конструктор, мозаїку (для розвитку дрібної моторики).
• Приділяйте час на розвиток пам'яті, уваги (це основні процеси, на яких будується навчання).
• Якщо дитина припустилась помилки, попросіть її знайти її самостійно (це перша форма самоконтролю).

Відповідальність за те, яким буде шкільне майбутнє дитини в повній мірі лежить на батьках.

Тобто дуже важливо, якими саме Ви є батьками!

Є гарний вірш з цього приводу:

Если вы родители — ласкатели, хвалители.

Если вы родители — прощатели, любители.

Если разрешатели, кyпители, дарители.

Тогда вы не родители, а просто восхитители!

А если вы родители — ворчатели, сердители.

А если вы родители — рyгатели, стыдители.

Гyлять не отпyскатели, собакозапретители…

То знаете, родители, Вы просто крокодители!

А ще хочемо спробувати відповісти на майже найголовніше питання, яке хвилює батьків майбутніх першокласників.

Це питання: як знайти хорошу школу?!

І Вашій увазі пропонуємо притчу, яка допоможе Вам у цьому складному питанні.

ЯК ЗНАЙТИ ПОТРІБНУ ШКОЛУ?

Батьки вибрали для сина кращого учителя. Уранці дід повів онука в школу. Коли дід і онук увійшли до двору, їх оточили діти.

- Який смішний старий, - засміявся один хлопчик.

- Ей, маленький товстун, - скорчив личко іншій.

Діти кричали і скакали навколо діда і онука.

Тут учитель подзвонив в дзвоник, оголошуючи початок уроку, і діти втекли.

Дідусь рішуче узяв онука за руку і вийшов на вулицю.

- Ура, я не піду в школу, - зрадів хлопчик.

- Підеш, але не в цю, - сердито відповів дід. - Я сам знайду тобі школу.

Дід відвів онука у свій дім, доручив його турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого учителя.

Побачивши яку-небудь школу, дід заходив в двір і чекав, коли учитель відпустить дітей на перерву.

У деяких школах діти не звертали на старого уваги, в інших - дражнили його.

Дід мовчки повертався і йшов звідти.

Нарешті, він увійшов до крихітного дворика маленької школи і стомлено притулився до огорожі.

Задзвенів дзвінок, і діти висипали в двір.

- Доброго дня, дідусю! Може Вам принести води? - запропонував один хлопчик.

- У нас у дворі є лавка, хочете сісти і відпочити? – почув він голос дівчинки.

- Хочете, я покличу учителя? - запитала інша дитина.

Незабаром в двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав:

- Нарешті, я знайшов найкращу школу для мого онука.

- Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не краща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов.

Увечері мама хлопчика запитали діда:

- Батько, Ви упевнені, що не помилилися з вибором школи? Чому ви думаєте, що знайшли кращого учителя?

- По учнях впізнають учителів, - відповів дід.

Обговорення:

Як ви думаєте, чи правильно дід шукав школу?

Якій має бути школа, щоб усі діти ходили в неї з радістю?

Розкажіть, які предмети діти вивчатимуть там, і як проходитимуть уроки.

Творче завдання для Вас з Вашою дитиною, шановні батьки: намалюйте разом "Школу радості".

Бажаємо успіхів та легкого навчання Вам та Вашому майбутньому школярику!

Тести для батьків: Чи готова Ваша дитина до школи?

Ви повинні пам'ятати про деякі об­меження щодо тестів:

1.Психологічні тести не мають оці­нок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, - це можливість по­рівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретич­но - з дітьми того самого віку та статі.

2.В основі тестів лежить вірогід­ність, тому висновків на 100 % робити не можна.

3.Людина - істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї про­веденої анкети робити висновок про особистість загалом.

4.Будь-який результат - це інфор­мація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у ди­тини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

Тест 1

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятову­вання, уваги, навичок мислення.

1.  Чи достатньо сформовані у дити­ни гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а)  робить завжди сама, без нагадування;

б)  робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в)  без спеціального нагадування не робить.

2.  Чи допомагає дитина вдома по господар­ству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а)  робить постійно;

б)  робить часто;

в)  робить дуже рідко.

3.  Чи є у дитини стійкі навички самообслу­говування (може сама собі приготувати бутер­брод, одягнутися відповідно до погоди, зав'яза­ти шарф)?

а)  є достатньою мірою;

б)  є деякі;

в)  немає.

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а)  дуже часто вміє;

б)  вміє зрідка;

в)  не вміє.

5.  Чи здатна дитина керувати своїми бажан­нями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось забо­ронили)?

а)  уміє достатньою мірою;

б)  уміє тільки зрідка;

в)  не вміє.

6.  Чи вміє дитина поводитися за столом (пра­вильно сидить, охайно їсть)?

а)  як правило, вміє;

б)  вміє, але робить далеко не завжди;

в)  не вміє.

7.  Чи є у дитини більш-менш стійкі інтере­си: слухання музики, малювання, заняття мова­ми, конструювання, ліплення з пластиліну?

а)  всі досить стійкі;

б)  інтереси є, але весь час змінюються;

в)  наявні інтереси відсутні.

8.  Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітаєть­ся, прощається, дякує)?

а)  вміє;

б)  вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в)  не вміє.

9.  Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а)  як правило, так;

      б) взагалі дотримується, але інколи порушує

в) ні, не дотримується.

10.  Якщо дитина ставить запитання, чи зав­жди вона вислуховує відповіді?

а)  як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б)  інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в)  інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11.  Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а)  завжди прибирає;

б)  завжди прибирає після нагадування;

в)  не прибирає.

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному за­питанні - 3 бали, другий (б) - 2 бали,третій (в) - 1 бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок ви­значається за такими критеріями:

• високий – 33-27 балів;
• хороший – 26-22 бали;
• середній - 21-18 балів;
• низький - 18 балів і нижче.

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1.Мені здається, що моя дитина вчитися гірше за інших дітей.

2.Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3.На мій погляд, чотири уроки - це непомірне навантаження на малюка.

4.Важко бути впевненим, що вчителі менших класів добре розуміють дітей.

5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька - її рідна мати.

6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10.Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11.Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13.Мій малюк значно слабший за своїх од­нолітків.

14.Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дити.

15.Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

Впишіть свої відповіді до таблиці 3: якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні - залиште клітин­ку порожньою.

Таблиця З

1	2	3	4	5
1)	2)	3)	4)	5)
6)	7)	8)	9)	10)
11)	12)	13)	14)	15)
Разом

Аналіз результатів

• до 4 балів - це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі до­статньо готові до шкільного життя вашої дити­ни);
• 5-10 балів - краще підготуватися до мож­ливих труднощів заздалегідь;
• 10балів і більше - було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчи­ках отримано 2 чи 3 хрестики:

1— необхідно більше займатися іграми і зав­даннями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2— необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3— передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуввання;

4— побоювання, що дитина не знайде кон­такту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому ви­падку корисно пограти з дитиною в школу.

Готуємо майбутнього першокласника

Готуємо майбутнього першокласника

·                   Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

·                   Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами, сприймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості

·                   Не бійтеся «залюбити» своє маля: беріть його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

·                   Обираючи спосіб виховного впливу, вдавайтесь здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

·                   Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та безоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

·                   Намагайтеся впливати на дитину проханням, це найефективніший спосіб давати їй інструкції. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти за що її покарали. Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас.

·                   Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності; зможете краще зрозуміти одне одного.

·                   Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

·                   Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

·                   Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

·                   Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

·                   Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

·                   Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

Як підготувати дитину до школи? 10 порад для батьків.

От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вона вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні дні підготувати дитину до нового кроку.

10 порад для батьків, як це найкраще зробити.

1. Не перевантажуйте новою інформацією.

За час, що залишився, ніяких «хвостів» не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порозв’зувати нескладні приклади можна, але все це повинно відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи «матеріал», намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку».

2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя.

Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

3. Не наголошуйте на оцінках.

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки – важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

4. Не лякайте школою.

У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не варто при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

5. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною.

Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона буде залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай маля саме вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу – хай дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його квартирою, розкладає на столі зошита й олівці, тоді прості вказівки вчителя: «Дістаньте ручку або зошит у лінійку» не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи..

6. Грайте в школу.

Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на перерві (15-хвилинні «уроки» повинні чергуватися п’ятихвилинними «перемінками»).

7. Почніть жити за новим розпорядком.

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день.

8. Подружіть дитину з годинником.

Необхідна для школи навичка – орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається, котра година, навчить її. Багатьом дітям легше орієнтуватися по електронних годинниках. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла по них дізнаватися, який час. Під час читання, гри або їжі можна поставити годинники на стіл і звернути увагу малюка на те, у скільки почалася дія й у скільки вона закінчилося.

9. Більше командних ігор.

Щоб розвити в маляті вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, – це спокійне ставлення до програшу.

10. Тренуйте увагу і пам’ять.

Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, засікається час і потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер «с». Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 – до тривалості уроку в школі. Тоді дитини не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом 1-ї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування. Можна замінити іграшку іншою – дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

Як допомогти дитині адаптуватися до школи?

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте, розраховувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Обов`язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

4. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, "витрачає багато сил і енергії.

5. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень на кшталт: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» та таке інше. У дитини попереду — важка праця.

7. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?!», а краще запитайте: «Про що нове ти сьогодні дізнався?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.

8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід — зручний момент для нього, Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагай те пояснень, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини, Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

11. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань — з 15 до 17 години.

12. Пам'ятайте, що телевізор — ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивиться тільки дитячі передачі.

13. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос.

У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2—3 разів на тиждень.

14. Перевіряти не значить «робити замість!» — ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань — важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.

15. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року. — період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

16. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими по винні бути справи дитини, її біль, її радощі.

17. У сім'ї мас бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

18. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

19. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. В 1 чверті дитина повинна спати не менше 10—11 годин, потім сон можна скоротити до 9—10 годин.

20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини — одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.

21. Знайте, що навіть великі діти (7 – 8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

22. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс -неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок ї потім повернутися до виконання завдань.

23. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.

24. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.